Долі, обпалені війною

Є дні у нашій спільній історії, котрі по-особливому висвітлюють споріднення душ мільйонів людей, їхню причетність до здійснення справ, які без усіляких натяжок і умовностей час відносить до розряду великих і доленосних Багато років минуло від незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народові.

Пройшовши крізь спалахи вогняних років, учасники і ветерани на своїх плечах винесли тягар війни, врятували Батьківщину від поневолення, підняли її з руїн у повоєнні роки, на новий рівень вивели економіку, науку і культуру.

Колись працювали в навчальному закладі учасники бойових дій, яких вже немає серед живих. Згадаємо їх: Бабко Микола Григорович – рядовий, захисник Севастополя; Васильєв Микола Іванович – капітан, командир артилерійської батареї; Галаган Микола Степанович – рядовий; Кондаков Володимир Андрійович – полковник, начальник політвідділу бригади; Павлов Володимир Олександрович – старшина, командир танка; Фролов Іван Олександрович – підполковник, військовий прокурор дивізії. Вічна їм пам’ять!

На жаль, сьогодні ветеранів війни у нас залишилось 8 осіб.

Зустріч з ветеранами на день Перемоги. 2007 р.

(Очковська Ольга Афанасіївна, Лісовий Микола Антонович, Лісова Ганна Панасівна, Тарасенко Любов Трохимівна, Попова Ірина Петрівна, Соломицький О.Л., Дмитренко М.Г., Саміляк Н.О, Звірковська В.А. та студенти).

Примноження славних традицій покоління переможців, патріотизм, духовність, любов до батьківщини – головні пріоритети у вихованні справжніх патріотів Незалежної України.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.